1 вересня традиційно вважається Днем знань. На календарі цей день не позначається червоним кольором, але це велике свято, свято, що стукає в кожні двері. Воно справжнє, всенародне, сповнене мудрості, доброти і людяності. Учні й вчителі, батьки й рідні, першокласники й випускники — всі вони герої цього свята. А об'єднує їх шлях, що веде до школи.
          Здрастуй, школо!
          Здрастуй, школо!
          Ширше двері відчиняй!
          Ми прийшли до тебе вчитись,
          Нас скоріше ти приймай!
Більш за всіх хвилюються першокласники, на них чекає знайомство зі школою та першим вчителем, який поведе їх захоплюючою дорогою знань.
Офіційно День знань був затверджений Верховною радою СРСР 1 вересня 1984 року. З того часу кожен рік у цей день в кожному навчальному закладі проходять урочисті заходи.
Але не завжди так було. Наприклад, у Давній Греції до школи могли ходити тільки сини з родин вільних громадян, а дітей рабів до школи навіть не приймали. А в Київській Русі, за свідченням Михайла Грушевського, освіта набувалася чи то в колективних школах, чи то від поодиноких учителів, причому переважна більшість прагнучих освіти шукала тільки самої письменності — навчання читати.
Сучасні діти мають чудову нагоду отримувати знання в самих різноманітних учбових закладах незалежно від статі й соціального становища родини.
Про знання можна казати багато, але хочеться скористатися висловлюваннями мудрих людей, які варто взяти до уваги на все життя.
     Знання — це сила, а сила — це знання.
     Знання це скарб, а вміння вчитись — ключ до нього.
     Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллями думки, а не пам'яттю.
     Найприродніше прагнення — це прагнення знання.
     Потрібно багато вчитися, щоб знати хоч трішки.
     Доводити людині необхідність знань — це все одно, що переконувати її у корисності зору.
     Сам час постійно вимагає: не хочеш відстати від життя — учись!